РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСЕКРЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех.
1. Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним. — Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? — сухо запитав я писаря (Збан., Ліс. красуня, 1955, 84); — Сам факт вибуху бомби [атомної] вже розсекретив її існування (Рибак, Час.., 1960, 244).
2. розм. Усувати кого-небудь від секретної роботи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 801.