РОЗСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розсели́ти і розсели́тися. У міру знищення тварин в одному місці люди пересувались на іншу територію, де полювання було успішнішим. Відбувалося розселення людей (Іст. СРСР, І, 1957, 5); В нашій країні відбуваються значні зміни в розселенні людей, що зумовлюється розвитком планового народного господарства (освоєння цілинних земель, виникнення нових промислових районів, бурхливий розвиток старих промислових центрів і т. п.) (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 7); Лісові смуги [в районі Нової Каховки] сприятимуть рівномірному розселенню птахів (Довж., III, 1960, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 802.