РОЗСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех.
1. Розміщати, поселяти (всіх або багатьох). Організаторів повстання заслали на каторгу, а всіх інших жителів села розселили по південному степу України (Вол., Самоцвіти, 1952, 101); Кар перевів команду з зимового стану на літній, тобто розселив моряків по каютах (Трубл., Лахтак, 1953, 186).
2. Розмішати, поселяти окремо один від одного, в різні місця.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 802.