РОЗСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., і діал. РОЗСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.
1. Робити дослідження, вивчення кого-, чого-небудь. В. І. Ленін, надаючи великого значення скаргам трудящих, настійно вимагав глибоко їх розслідувати і вживати дійових заходів (Рад. Укр., 23.I 1963, 2); Поки говорити про користь або шкідливість чужих впливів, треба попереду докладно розслідити, зрозуміти їх початки, розвій і вплив (Фр., XVI, 1955, 385); Він звернув свої великі блискучі очі цікаво на мене, мов хотів мене до дна душі розслідити (Коб., І, 1956, 205).
2. Виясняти, з’ясовувати, проводячи слідство або розбираючись в якомусь питанні. — Адміністрація нехай розбирається. Винна Леся Кумач? Розслідуйте. А от у переживання людей я повинен втручатися (Хижняк, Невгамовна, 1961, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 811.