РОЗСМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. Викликати сміх, примусити сміятися. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько уже й розсмішив (Мирний, III, 1954, 44); Дівкою Оксана була скрізь весела та смішлива і така, що як було захоче, то всякого розсмішить, як почне всіх передражнювати або складати пісні (Григ., Вибр., 1959, 246); Розповідь про несподівану пригоду, що розсмішила тоді Тамару, була повчальною (Хижняк, Тамара, 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 811.