РОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і РОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Переміщати, відставляти що-небудь у сторони, звільняючи місце. Після вечері в їдальні розсунули столи, розставили ослони і, чекаючи пересувного кіно, посадили.. у залі гармоніста (Сміл., Зустрічі, 1936, 206); // Примушувати кого-небудь розступитися, розійтися, посунутися в сторони, даючи прохід, звільняючи місце. Міцкевич, затихши, стояв серед залу. Тоді, розсуваючи натовп гостей, Корсар підійшов до поета помалу, Вклонився і руку простяг… (Бажан, Роки, 1957, 278); Нараз, густу юрбу розсунувши одважно, Товстий з’явився дід (Рильський, І, 1960, 283); *Образно. Яруга, клином розсунувши будиночки передмістя, підходила до самого шосе (Головко, II, 1957, 569).
2. Посуваючи в різні боки, роз’єднувати, розтуляти (що-небудь зімкнуте, стулене). Стискаючи в правій руці наган, я лівою розсовував мокре віття (Мушк., Серце.., 1962, 222); Вона енергійно розсовує важкі завіси, сонячне світло вривається в кімнату крізь відчинені на ніч вікна (Коч., II, 1956, 223); Розсуваючи листя лопухів, навмання через городи бігли собаки, ще здалеку здійнявши несамовитий гавкіт (Полт., Повість.., 1960, 340); День ввійшов просто через вікно — враз і прекрасно — тільки мати розсунула віконниці і розчинила раму (Смолич, II, 1958, 7); // Розставляти, розводити в сторони (руки, ноги, коліна і т. ін.). Він стає важним, гугнявить, розсовує ноги і руки, займає більше місця на лаві (Коцюб., II, 1955, 242).
3. Розширяти, збільшувати площу, розміри чогось. Радянські геологи шукають все нових і нових корисних копалин, розсуваючи в глибину і ширину межі Донецького, Московського, Кузнецького басейнів (Наука.., 3, 1957, 10); Здавалося, Голубенкові закоротка була його колосальна кімната, він хотів якось розсунути стіни (Епік, Тв., 1958, 49); Озеро за ніч добре налигалося води, ще більше розсунуло в нічних сутінках свої береги, вкравши добрий шматок скошеної поляни (Томч., Готель.., 1960, 18); // Розтягувати в усмішці (рот, губи). Золотаве ластовиння сяяло на хлопчачому виду. Спокійна посмішка розсувала пухкі губи (Ю. Янов., І, 1958, 271); // перен. Розширюючи межі, рамки і т. ін. чого-небудь, робити його багатшим за складом, змістом. Вчений, який не розсуває кордонів знань за межі своєї вузької, іноді надзвичайно вузької і спеціальної проблеми, навряд чи зможе зв’язати історичні знання з практикою їх масового поширення (Ком. Укр., 3, 1962, 48); Несподіване вторгнення в чуже життя немов розсунуло вузькі рамки дотеперішнього Нелиного буття (Вільде, Сестри.., 1958, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 812.