РОЗСО́ХУВАТИЙ, а, е. Те саме, що розсоха́тий. Ледь-ледь ворушачи довгим, розсохуватим, як у ластівки, хвостом, хмара повільно оберталася на місці (Юхвід, Оля, 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 813.