РОЗСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. перех. Співати, виконувати (пісні і т. ін.). — Ким лише не працював ти! Комірником, контролером, пожежником. Там спирт випивав, там пісеньки розспівував і прилади браковані пропускав (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 676).
2. перех. Співати, розучуючи або репетируючи що-небудь.
3. перех. Виконуючи певні вправи голосом, домагатися доброго його звучання.
4. тільки недок., неперех. Багато і весело виспівувати; // Співом повідомляти багатьом про що-небудь. *Образно. Високозвучна мідь розспівує по світу, Коли почавсь в хвилину гордовиту Під мурами Кремлівськими парад (Бажан, Вибр., 1940, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 814.