РОЗСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розста́вити. Дівки заходилися ще коло посуди й ліниво збирали розставлені по землі миски (Кобр., Вибр., 1954, 125); Стовпи диму від вогнищ у таборі нагадували сірі мармурові колони, розставлені по полю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 419); Які б здібні й досвідчені кадри у нас не були, хоч би як правильно вони були розставлені, постійний контроль і перевірка є неодмінною умовою їх успішної роботи (Ком. Укр., 1, 1967, 16); Каленик Романович відклав газету і, підпихаючи обох молодят широко розставленими руками, почав просуватися до кухні (Сенч., На Бат. горі, 1960, 33); Староста мовчки вийшов з-за столу і з цікавістю оглянув людину, що потрапила в заздалегідь розставлену ним пастку (Кол., Терен.., 1959, 377); // розста́влено, безос. присудк. сл. Середина невеликої бідняцької хати. В ній все розставлено дуже охайно, прибрано чисто і ретельно (Голов., Драми, 1958, 339); Посеред кімнати стоїть стіл, накритий білою скатертю. На ньому розставлено посуд і різні страви, очевидно, для гостей (Мокр., П’єси, 1959, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 814.