РОЗСТРО́ЧКА, и, ж. Виплата або виконання чого-небудь частинами у визначені строки. — Скільки ж то він коштує? — Та щось тисяч до двох. І в розстрочку (Головко, І, 1957, 273); Зустрівся я на вулиці з паном Глянцером, у якого мені доводилося колись брати матеріали для костюма.. в розстрочку (Козл., Сонце.., 1957, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 818.