РОЗСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Розподіляти на кілька строків виплату або виконання чого-небудь. Селяни були неспроможні відразу розплатитися з поміщиками (за надільну землю за реформою 1861 р.], і царський уряд взяв викупну операцію на себе, примусивши селян сплатити поміщикові відразу 20% викупної суми. Уряд сплатив поміщикам решту викупної суми.. Таким чином, селянство стало боржником держави, яка розстрочила викупний борг на 49 з половиною років (Іст. УРСР, І, 1953, 478).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 818.