Слово "розступатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РОЗСТУПА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗСТУПИ́ТИСЯ, сту́питься, док.

1. Відходячи, відступаючи в сторони, утворювати вільний простір. Чогось конотопський народ загомонів і закопошивсь, і комусь розступаються і дають до ставка дорогу (Кв.-Осн., II, 1956, 177); Ярема йшов серед натовпу односельців, і перед ним розступалися люди, даючи дорогу (Кочура, Зол. грамота, 1960, 55); Громада вже стояла, дожидаючись панів, і розступилась на два боки, щоб дати їм пройти до рундука (Гр., II, 1963, 149); — Гей, хто там! — почувся голос позаду приятелів,побережись! — Муляр і Вова розступилися. Мимо їх прошуміли сани (Вас., І, 1959, 93); *Образно. Ніч помалу розступається перед ними, щоб знову зімкнутися ззаду (Собко, Любов, 1935, 111); Лісова тиша розступилася перед Чубенком (Ю. Янов., II, 1958, 217); // Розсуватися, відхилятися в сторони. Попереду йшов Мар’ян Поляруш. Перед ним з шипінням і посвистом розступалася трава (Стельмах, Хліб.., 1959, 535); Лісова гущавина не любила розступатися, нікому не розкривала своїх тайгових шляхів (Донч., II, 1956, 29); Поли боярського єдвабного кафтана розступалися на животі, з-під них видно було пояс і шаблю (Ле, Побратими, 1954, 29); Гей пливе старий рибалка: Розігнись, очерети; Розступись, густе латаття, Дайте човнику пройти! (Щог., Поезії, 1958, 142); // Бути розташованим обабіч чого-небудь. Назустріч йому поволі насувається ліс. Спочатку він іде суцільною стіною, потім помалу розступається (Кол., Терен.., 1959, 10); Кругом яру стриміли круті гори й тільки розступились трошки в одному місці, де блищав ставочок (Н.-Лев., III, 1956, 28); Перед жадібними очима мандрівників розступилися високі кедри, шугнули на всі боки ялинки, і серед невеликої галявини з’явилося кругле озерце (Донч., II, 1956, 32).

2. Розходячись, розсукаючись, утворювати щілину, отвір, заглибину. Він чекав, що зараз розступиться земля і поглине зухвалого Септара (Коцюб., I, 1955, 295);— Так мені жити тяжко, так мені важко, що, якби розступилась сира земля, пішла б в землю живою (Н.-Лев., І, 1956, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 819.