РОЗСУВНИ́Й, а́, е́. Який можна розсувати (у 2 знач.); // Який можна розкладати або розставляти, розгинаючи, розтягуючи в місцях згинів, з’єднань. — В одному місті ми залишили чудовий-пречудовий буфет.., у третьому — розсувний стіл, на якому сміливо можна влаштувати змагання ковзанярів (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 367); Фотографічний апарат під час зйомки установлюють на штативі з розсувними ніжками (Курс фізики, І, 1957, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 819.