РОЗСУПО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗСУПО́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Розв’язуватися (про супоню, що стягує хомут запряженого коня); // перен., розм. Розв’язуватися, розпускатися (про що-небудь зв’язане, стягнуте). — Тітко Христе! Ваші снопи розсупонюються… Дуже легко в’яжете! (Кач., Вибр., 1953, 267).
2. перен., розм. Розв’язувати, розстібати що-небудь на собі. Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі… (Гончар, III, 1959, 446).
3. тільки недок. Пас. до розсупо́нювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 820.