РОЗСІ́В, у, ч.
1. Те саме, що розсіва́ння. Будуються цехи розсіву, охолодження та обпудрювання гранул (Хлібороб Укр., 2, 1968, 3); // Спосіб, якість посіву. Антибіотична активність штаму в будь-якому його розсіві характеризується широкою природною мінливістю (Мікр. ж., XXII, 1, 1960, 16).
2. спец. Пристрій для просіювання зерна, крупи, борошна. Коля Фофанов закінчив мукомельний технікум.. Закінчила ФЗН і Ліда Семенюк, працює на розсівах. А це дзеркало млина (Роб. газ., 31.VIII 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 806.