РОЗСІ́ЯНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розсі́яний 4. Якщо.. розсіяність є постійною рисою людини, це свідчить про дезорганізованість та невихованість її уваги (Психол., 1956, 76); Розсіяність може бути зовнішня — спричинена тим, що увага відвертається другорядними шумами (Наука.., 1, 1970, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 809.