РОЗТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що розтяга́ти 2, 6, 7. Татари не зупинялися ховати мерців. І вили над ними, шакали .., розтаскуючи по міжгір’ях їх білі кістки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 184); [Мордохай:] А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ — замоче, і хто захоче — візьме, скілько йому треба!.. Досить того, що сьогодня не повезли та ще розтаскають!.. (К.-Карий, І, 1960, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 821.