РОЗТЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розте́рти. Добре розтерте насіння кмину і листя холодної м’яти запарюють кип’ятком (Лікар. рослини.., 1958, 42); У просіяне борошно кладуть яйця, розтерті з медом, додають соду, сіль, промитий мак, молоко, масло (Укр. страви, 1957, 238); Густішають бризки од умивання, рожевіє розтерте шорстким рушником лице (М. Ол., Чуєш.., 1959, 80); Рубін стояв знеможений, з слідами сліз, розтертих по обличчю, з очима, опущеними в землю (Сенч., Опов., 1959, 35); // у знач. прикм. Руйнування мікробних тіл провадилося розтиранням їх протягом години з соляним піском. Розтерту масу заливали фізіологічним розчином і залишали для екстракції в рефрижераторі на 24 год. (Мікр. ж., XXIII, 1, 1961, 42); Буксують машини, втомилися коні, В гармати мовчазно впряглися бійці, І шлеї набряклі парують в руці, І мило гаряче в розтерті долоні Клубками летить (Стельмах, V, 1963, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 823.