РОЗТОПИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТОПИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Широко розставляти в сторони. Розтопиривши крила й попригинавши ніжки, вони [голуби] безперестанку гойдалися (Мирний, І, 1949, 359); Розтопиривши рученята, підбігає з сміхом до татуся красунька Орися (Стар., Облога.., 1961, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 827.