РОЗТО́РСАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розто́рсати і стан за знач. розто́рсатися. Коли я підвівся на руки, біля мене крутився з намоченим в холодній воді шматтям Ледяник. Шабай тримав мені руку і спокійним голосом пояснював товаришам: — Звичайна втома і нервове розторсання (Ірчан, II, 1958, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 829.