РОЗТО́ЧУВАТИСЯ1, ується, недок., РОЗТОЧИ́ТИСЯ, то́читься, док.
1. Ставати ширшим внаслідок виточування.
2. тільки недок. Пас. до розто́чувати1.
РОЗТО́ЧУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., РОЗТОЧИ́ТИСЯ, точу́ся, то́чишся, док., рідко.
1. Текти в різні боки, розтікатися, розпливатися. Се єдине місце в Ялті, де можна.. бачити, як хвиля вільно розточується по березі, не розбиваючись об підмурівок набережної (Л. Укр., III, 1952, 608); Сонце зайшло, яблуні поснули — і ярий сік, що розточувався по древесині [деревині] удень, спинив без сонця свій напружений біг (Смолич, Ми разом.., 1950, 178).
2. перен. Розсіюватися, направляючись одночасно на різні об’єкти (про увагу і т. ін.). Увага.. моя справді не спала, тільки розточувалась мимохіть по саду, по горах (Л. Укр., III, 1952, 599).
3. перен. Розходитися, розбігатися в різні боки, в різних напрямках. Передня шеренга демонстрантів впала. Похід розточився — до тротуарів, до будинків: люди бігли до під’їздів, ховалися за афішні тумби (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 401).
4. перен., розм. Багатослівно виражати що-небудь, говорити про щось. Поет розточився в порівняннях (Л. Укр., III, 1952, 709); Розточилась [Тереза] у довгій нотації про Юзину «невихованість» (Л. Укр., III, 1952, 644).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 830.