РОЗТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗТРА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТРАВИ́ТИ, травлю́, тра́виш: мн. розтра́влять; док., перех.
1. спец. Поглиблювати або піднімати рельєф малюнка кислотою або якоюсь іншою їдкою речовиною.
2. перен., розм. Необережними словами або діями примушувати знову переживати що-небудь тяжке, неприємне, посилювати відчуття чогось болісного. — Та годі, мамо, обзивалася невістка,— ви тільки мене і себе оцими словами розтравляєте! (Григ., Вибр., 1959, 146).
Розтравля́ти (розтра́влювати, розтрави́ти) ду́шу (се́рце) чию (чиє) — викликати у кого-небудь тяжкі, болісні переживання. — Не розтравляй мені душу цим Яковом,— одразу хмурніє Терентій.— Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева, і вже не прикладеш, не притулиш її (Стельмах, І, 1962, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 830.