РОЗТРА́ТЛИВІСТЬ, вості, ж., рідко. Властивість за знач. розтра́тливий. Він ніколи не давав до рук Антонові усіх грошей, знаючи про його розтратливість (Н.-Лев., V, 1966, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 830.