РОЗТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗТРА́ТИТИСЯ, а́чуся, а́тишся, док.
1. розм. Витрачати свої гроші, цінності і т. ін. на кого-, що-небудь. — Іди, Янку, пообідай,— сказала Терезка, простягнувши йому п’ять карбованців.— Та не треба! — запротестував Янко..— Ти і йому дала… Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась?.. (Томч., Готель.., 1960, 238).
2. перен. Витрачати свого енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб’язкове, не варте уваги.
3. тільки недок. Пас. до розтра́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 831.