РО́ЗТРУБ, а, ч.
1. Лійкоподібне розширення на кінці трубки; предмет такої форми. Обличчя їх були звернені до чорного розтруба гучномовця (Рибак, Зброя.., 1943, 15); Ще п’ять хвилин — і всі вже ясно бачили капітана, що стояв на містку, подаючи команду у блискучі мідні розтруби (Мокр., Острів.., 1961, 77); Степан Романович забрав у жменю зелену шовковисту китицю і легким рухом висмикнув її з розтруба листка (Вол., Озеро.., 1959, 42); Розтруб його [кінескопа] в готовому вигляді щодо конфігурації і розмірів роблять таким, щоб він відповідав розмірам відформованого екрана (Наука.., 9, 1964, 24); // Розширений вихідний отвір деяких духових музичних інструментів. Кожний музичний інструмент має свій резонатор — деку коробки, дерев’яну трубку, мідний розтруб, рупор тощо (Худ. чит.., 1955, 25); Ріг — найпростіший і найдавніший за часом виникнення духовий.. інструмент. Широка частина рога тварини служить розтрубом (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 26).
2. Розширена частина в одязі або взутті. Забувши про онучки, Суворов усунув босі ноги в широкі розтруби ботфортів, почепив до боку шпагу, перехопив з рук Прошки підзорну трубу і, застьобуючи на ходу мундир, вискочив з намету (Добр., Очак. розмир, 1965, 128).
3. Широка частина чого-небудь (проходу, тунелю і т. ін.). Брама раптом розчинилась, неначе сама,— разом з людьми, що повисли на її гратах: «Ура!» гучним відлунком вдарило назад — з розтруба тунелю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 834.