РОЗТРІСКОТА́ТИСЯ, кочу́ся, ко́чешся, док., розм. Почати багато й голосно тріскотати; // перен. Захопившись балаканиною, почати говорити голосно й швидко, скоромовкою. — Дайте-бо ви, мамо, Анні спокій! — з серцем відрізала Горпина..— Но, но, розтріскоталася, сороко куцохвоста! — скрикнула мати (Фр., І, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 833.