РОЗУ́МНИЙ, а, е.
1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). Настя.. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Кв.-Осн., II, 1956, 54); Розумну й добру жінку маю, сказав я собі, прочитавши лист (Коцюб., III, 1956, 157); — Ти чоловік розумний, тебе не дурно вибрали на кошового. Розтлумач мені, для чого ми живемо? (Довж., І, 1958, 230); // Тямущий, кмітливий. Розумна була [Галочка]: що не вздрить, усе перень-ме [перейме] і кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Кв.-Осн., II, 1956, 312); Бійцям незвично було бачити неписьменним юнака двадцяти років, розумного, працьовитого і безперечно здібного (Гончар, III, 1959, 343); // Який має освіту; письменний, грамотний. [Грицько (дивуючись):] От що воно значить — розумний чоловік, освічений чоловік! Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Мирний, V, 1955, 182); // Який має великий життєвий досвід, знання. Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив (Кв.-Осн., II, 1956, 122); Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку, багато дечого чула про людей (Н.-Лев., VI, 1966, 406); Мені казав розумний садівник: «Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади: ростиме добре й гінко..» (Рильський, III, 1961, 177); // розм. Слухняний, розсудливий (про дітей). — Попенко буде мене кликати до себе, я не піду за ним, а прямо — у школу. Там буду тихо сидіти, учителя буду слухати.— Добре, добре, Петрусю. Ти в мене розумний хлопчик (Мирний, І, 1954, 322); — Розумну дитинку, Химо, маєте,— заздрили їй молодиці (Кач., II, 1958, 21); // Який виражає розум. Ні гарна, ні погана [панна Гризельда], але яка величність в її постаті! Які розумні в неї очі! (Н.-Лев., VII, 1966, 39); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє (Л. Укр., IV, 1954, 106); // Вправний, умілий (про руки, пальці). Вийшли люди за врожай змагаться. Веселить розумні руки праця (Рильський, III, 1961, 69); // Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину). Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю.. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист (П. Куліш, Вибр., 1969, 135); Як гостро свистить гострокрила. Примхлива, одважна, бездумна, безумна, Розумна, як світ і життя, Ластівка! (Рильський, II, 1960, 23); // Який виражає слухняність, вірність людині (про тварину). В розчинені двері зайшов кудлатий пес, став на порозі і вставився розумними очима на господаря (Панч, В дорозі, 1959, 50); // перен. Який діє розумно, як людина (про машину). Космічний корабель — дуже розумна машина. І ці розумні машини створили наші радянські люди (Рад. Укр., 22.VІІІ 1962, 2); // у знач. ім. розу́мний, ного, ч.; розу́мна, ної, ж. Людина з розумом. З розумним поговори, то розуму наберешся, а з дурним,— то й свій загубиш (Укр.. присл.., 1963, 325).
Ду́же розу́мний, ірон.— дурний, розумово обмежений. Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить (Укр.. присл.., 1963, 394); Яки́й розу́мний!; Яка́ розу́мна!; Які́ розу́мні! у знач. виг.— уживається при вираженні обурення з приводу чого-небудь. — Ви нам дайте половину пасіки, половину овець та свиней,— сказав Карпо.— Овва, який розумний! Забери ще половину котів та собак! — кричала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1950, 356); Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка..? (Вовчок, І, 1955, 30); Гнида аж скипів.— Іч, ви які розумні! А який же дурило крадене та в скриню покладе? Зна ж, що труситимуть! (Головко, II, 1957, 155).
◊ Розу́мна голова́: а) наділена розумом голова. Розумна голова багато волосу не держить (Укр.. присл.., 1963, 319); б) кмітлива, тямуща людина. Коваль,— той не дуже любив говорити.. І хитне головою на Цигулю — слухайте, мовляв, що он розумна голова каже (Головко, II, 1957, 253).
2. Який керується розумом, виконується з розумом (у 2 знач.). Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої дцмки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці стала для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222); Зразу ж впадала в око культурна обробка землі і наслідки розумного господарювання (Смолич, І, 1958, 55); У Радянському Союзі.. ті народи, що за царизму перебували в стані темноти і злиднів, будують пліч-о-пліч з народами-братами нове, розумне, красиве, вільне і заможне життя (Рильський, IX, 1962, 114); Оплата по праці — одне з корінних питань господарської політики, яке вимагає до себе особливої уваги, розумного економічного підходу (Ком. Укр., 7, 1963, 25); // Проникнутий розумом; змістовний (про книгу, твір). Послав я тобі 10 Кобзарів і дуже, дуже розумну книжечку для Прісі (Шевч., VI, 1957, 209); Поезія М. Рильського, перш за все, розумна, мисль поета присутня в кожному рядку, в кожній картині і явищі (Мал., Думки.., 1959, 42); // Який містить у собі здоровий глузд, слушні думки і т. ін. — Ходім, ходім! Це розумна рада! — згодилась громада, подаючись до Тиховичевої квартири (Коцюб., І, 1955, 202); — Велика людина — Гарібальді,— палко сказав Шевченко.. Адже ж лише він разом з Мадзіні наважився оголосити такі розумні закони й накази, як скасування світської влади римського папежа [папи] (Тулуб, В степу.., 1964, 463); Соціалізм запропонував людству єдино розумний принцип відносин між державами в умовах поділу світу на дві системи — принцип мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, висунутий В. І. Леніним (Програма КПРС, 1961, 51); // Практично корисний; доцільний. Під правильним режимом харчування слід розуміти.. розумний розподіл їжі протягом дня, відповідну черговість страв, своєчасне споживання їжі і створення добрих умов для її споживання (Укр. страви, 1957, 12); Розумне використання машин для побутових потреб стає однією з актуальних життєвих проблем (Ком. Укр., 7, 1962, 38); // Мудрий, хитрий. Моторна воля десь ходила, У долі ласки добула, Мене старого звеселила, Розумну загадку дала (Гл., Вибр., 1951, 199); // Який свідчить про освіченість, ученість. А він розумною та поважною розмовою обвороже молодого пана або старого батька з матір’ю та тоді вже і розсипає, мов горох, свої поцілунки (Мирний, III, 1954, 283); — Ричить [медвідь], мов розгніваний п’яниця, що не може сказати слова розумного (Фр., IV, 1950, 26); // у знач. ім. розу́мне, ного, с. Те, що відзначається змістовністю, доцільністю. — Що я, — каже [Карпо],— почую там [на вечорницях] розумного, чого навчуся?.. (Коцюб., І, 1955, 297).
Розу́мна річ — що-небудь сказане, зроблене з розумом (у 2 знач.). Розумну річ приємно й слухать (Укр.. присл.., 1963, 323); Гості сміялися, а Стась чванився, неначе він і справді зробив дуже розумну річ (Н.-Лев., II, 1956, 39); Сі́яти розу́мне, до́бре, ві́чне див. сі́яти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 844.