РОЗУ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. розу́мний. Розумність антропоїдів вони [буржуазні вчені] вбачали в тому, що діяльність і поведінка цих мавп відповідають умовам їхнього пристосування до навколишнього середовища (Наука.., 5, 1958, 35); — Ти повинен знати, що я вірю в твою розумність і не боюся за тебе (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 85); Він не бачив ніякої розумності у всьому тому, що робилося на світі (Гр., II, 1963, 89); — Чи схоче ж вона поділяти з ним таке життя? Чи зрозуміє потребу і розумність такого життя? (Фр., III, 1950, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 845.