РОЗУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (Фр., V, 1951, 378); — Майбутня молода мати заздалегідь повинна дбати про здоров’я майбутнього, вже комуністичного покоління! — з серйозною міною розумувала Ніна (Коз., Листи.., 1967, 231).
2. ірон. Удаватися в зайві, непотрібні міркування; мудрувати.— Там щось Давид розумує дуже, а з ним Тихін і Яким-гармоніст,— удосвіта з буряків повернувся (Головко, II, 1957, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 846.