РОЗФАСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗФАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Упаковувати що-небудь у певній кількості, вазі і т. ін. Готову ікру [овочеву] розфасовують у жерстяні або скляні банки, герметично закупорюють і стерилізують (Укр. страви, 1957, 64); Ось і школа. Ось і клас. Валя пробує алмаз, Розглядає свіжі рами,— Це ж йому не перший раз. От він все приготував, Світле скло розфасував (Воронько, Три покоління, 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 847.