РОЗХЛЮ́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до розхлю́пувати. *Образно. Весна думок моїх і снів несамовитих, Пливи, кружляй, мов крига на воді… Але не розхлюпни пісень, у душу влитих, Бо що тобі зостанеться тоді? (Перв., І, 1958, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 851.