РОЗХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. розхо́плять; док., перех., діал. Розхапати. Принесені харчі родина розхопила так жадібно, що в Микули аж серце краялося з жалю (Мак., Вибр., 1956, 578); Я свиту на себе, шапку в кишеню — дивлюсь, де б умиться. У куточку відерце стоїть. Товплюсь. Поки ж дотовпивсь — усю воду розхопили жменями (Тесл., З книги життя, 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 854.