РОЗЦІ́НКА1, и, ж.
1. Установлена вартість, ціна якого-небудь товару.
2. перев. мн. Установлені ставки оплати за одиницю виробітку при відрядній роботі. Правління колгоспу переглянуло розцінки і норми виробітку і скоротило.. штат адміністративно-обслуговуючого персоналу (Колг. Укр., 7, 1956, 9); Водій за доставку вантажу в зворотному напрямку одержував зарплату по дуже знижених розцінках (Ком. Укр., 6, 1966, 41).
3. перен. Думка, судження про кого-, що-небудь; оцінка.
4. перен., заст. Осуд кого-, чого-небудь.
РОЗЦІ́НКА2, и, ж. Дія за знач. розціни́ти, розці́нювати. В тих майстернях, що залишились в руках хазяїв, Комуна встановила контроль над розцінкою робіт (Нова іст., 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 857.