РОЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗЦІ́ПИТИСЯ, иться; мн. розці́пляться; док.
1. Розводитися в сторони (про що-небудь з’єднане, зчеплене); // Розтулятися, розтискатися (про що-небудь стиснуте, зімкнуте). Хотів [Овайюак] крикнути, але рот не одкрився і не розціпились зціплені зуби (Трубл., І, 1955, 298).
2. тільки недок. Пас. до розці́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 858.