РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб., III, 1956, 281); Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (Гончар, III, 1959, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 858.