РО́ЗЧЕРК, у, ч. Ламана лінія, риска, що замикається від швидкого, розмашистого руху пером, олівцем по паперу при письмі. *Образно. Ламаним розчерком вогню мигнула блискавка (Грим., Кавалер.., 1955, 57); // Риска, завиток, яким закінчується підпис. Завідувач районним відділом народної освіти підписався з розчерком (Коп., Вибр., 1948, 164).
◊ [Одни́м] ро́зчерком пера́ див. перо́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 860.