РОЗЧІ́МХАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розколоти, розсікти. — Гей, люди, дайте мені сокиру, хай я цьому катюзі голову розчімхаю,— кричала дужче всіх баба Палагна (Козл., Весн. шум, 1952, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 862.