РОЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. розче́плять; док., перех. Відчіплювати одну річ від другої; роз’єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте. Іванко розчіплює кліщі і кладе їх на лавку (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202); Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 862.