РОЗЧІ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧЕСА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док.
1. Розділяти своє волосся на пасма, проводячи чим-небудь (перев. гребінцем) по всій його довжині. Знову чекають легені. А дівчина довго розчісується (Казки Буковини.., 1968, 218); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Кв.-Осн., II, 1956, 211).
2. тільки недок. Пас. до розчі́сувати. *Образно. Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром (Кос., Новели, 1962, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 862.