РО́ЗШИР, у, ч., рідко. Те саме, що про́стір 3. Я довго так її [осінь] шукав На розширі полів. Вона ж із вереснем брела В зеленому саду (Мал., Запов. джерело, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 866.