РОЗШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до розшто́вхувати. Із глибини конторських надр з’являється майор Яцуба і, розштовхнувши дівчат, виходить на ганок (Гончар, Тронка, 1963, 174); Напруживши всю свою силу, я перекинувся на спину і, розштовхнувши ногами.. шматки льоду, вислизнув на твердий лід (Досв., Вибр., 1959, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 868.