РОЗІ́ДРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розідра́ти. Сорочка на йому розідрана од коміра аж до пояса (Н.-Лев., III, 1956, 275); У Прохора була розідрана щока (Шиян, Баланда, 1957, 47); *Образно. Навіть не хочеться думати про постріли, вибухи мін і бомб, розідране небо і понівечені дерева (Загреб., Шепіт, 1966, 52); // розі́драно, безос. присудк. сл. В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей [на весіллі].. Вже було розідрано кільки [кілька] суконь на паннах, вже не одна гірлянда на голові потерлась на потерть — як хтось покликав музик у велику надвірню хату (Н.-Лев., І, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 683.