РОМ, у, ч. Міцний напій із соку, що перебродив, або з патоки тростинного цукру. Краньцовський сидів на лаві за столом, а перед ним мала плескатенька пляшечка з ромом, трохи надпита, та й чарка (Март., Тв., 1954, 341); Тарас Григорович урочисто поставив на стіл пляшку справжнього ямайського рому (Тулуб, В степу.., 1964, 328); Вона справно пила щоранку кофе з сухариками,.. увечері ніколи не забувала власноручно влити в чай ложечку запашного, міцного рому (Донч., III, 1956, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 876.