РОПТА́ТИ, ропчу́, ро́пчеш, недок., розм., рідко.
1. Те саме, що ре́мствувати. Та ми не ропчем, Доріг нема, стежки, дасть біг, протопчем (Фр., XI, 1952, 138).
2. Те саме, що дзюрча́ти 1. Вечір тихий; сонечко за гору пада, блищить вода червоно і тихо леліє — не ропче (Вовчок, І, 1955, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 881.