РО́СЛИЙ, а, е.
1. Високий на зріст (про людину). Він був дуже здоровенним, рослим і сильним парубком (Фр., III, 1950, 48); Рослі й сильні, дуже витривалі, слов’яни легко переносили спеку, холод і голод (Іст. СРСР, І, 1956, 33); Переді мною стояв красивий, рослий, засмаглий хлопець (Вільде, На порозі, 1955, 104); // Великий (перев. про коня). Проходячи повз штаб, .. Черниш побачив запорошеного зв’язківця, який прив’язував до дерева рослого білого коня (Гончар, III, 1959, 23); Спереду загону, на рослому скакуні, летів здоровенний есаул [осавул] (Собко, Любов, 1935, 59).
2. Який виріс до значної висоти (про рослину). Рослі красені соняхи, похнюпивши голови у дрімоті, закривали Галинку від стороннього ока (Мур., Жила на світі.., 1960, 162); Петруня в руки вхопила пелену сукенки й побитими литками залопотіла об колосся рослого пирію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 883.