РОСЛИ́НА, и, ж.
1. Організм, який живиться неорганічними речовинами повітря й грунту, є однією з форм існування живої матерії на Землі і разом з тваринними організмами належить до живої природи. Наша країна багата на різноманітні лікарські рослини (Наука.., 7, 1958, 29); Рослини — це основне джерело вітамінів для тварин (Хлібороб Укр., 7, 1968, 27); Мічурін нахилився над молодою рослиною, замислений і сумний, наче лікар над хворою дитиною (Довж., І, 1958, 419).
∆ Ембріоло́гія росли́н див. ембріоло́гія; Краси́льні росли́ни див. краси́льний; Мая́чна росли́на див. мая́чний; Пластові́ росли́ни див. пластови́й; Світлова́ росли́на див. світлови́й; Спорові́ росли́ни див. спорови́й.
2. діал. Рослинність (у 1 знач.). Земля убралася в пахучу і свіжу рослину,— ні листочка жовтого, ні стеблини сухої нігде не забачиш, все неначе зеленою сукнею вкрито (Мирний, IV, 1955, 212); Подивися на рослину: Кожну квітку і травину Криє божая сльозинка — Діамантова росинка (Щог., Поезії, 1958, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 883.