РО́СТРА, и, ж.
1. іст. Трибуна на площі Стародавнього Риму, прикрашена носами кораблів, захоплених у ворогів. Той над закопаним золотом труситься, чахне; Той, остовпілий, стоїть перед рострами; ті розкошують, Оплески вчувши гучні по лавах усіх театральних (Зеров, Вибр., 1966, 217).
2. архт. Прикраса колон у вигляді носової частини давньоримського військового судна.
3. мн., мор. Настили, перев. гратчасті, над палубою судна для розміщення шлюпок і зберігання запасного рангоуту.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 886.