РО́СЯНО. Присл. до ро́сяний. Яблуні дихають цвітом росяно, червоно, біло (Мал., Чотири літа, 1946, 16); Польова вика синіє, березка плутається під ногами та червоно, росяно палає горошок… (Гончар, Тронка, 1963, 33); // у знач. присудк. сл. Мокро від роси. І росяно, і кально, скрізь калюжі (Гл., Вибр., 1951, 35); Ранніми ранками росяно (Тер., Ужинок, 1946, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 886.