РОСІ́Л, со́лу, ч.
1. рідко. Те саме, що розсі́л 1. Петро постояв, доки Мотрона, вмочивши руки в росіл, набрала морщених, м’ятих огірків просто пригорщею (Ле, Право.., 1957, 145).
2. діал. Бульйон. Подано в здоровенних мисах яловичий росіл і до нього пампушки (Фр., VIII, 1952, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 882.