РО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до ро́та. Тихенько, як овечата, йшли новобранці до ротної казарми (П. Куліш, Вибр., 1969, 297); — Є наказ, щоб тебе перевести на вільну квартиру, тільки з щоденним виходом на стройову муштру та на всі інші ротні заняття (Тулуб, В степу.., 1964, 140); В ту ніч були ми втрьох у бліндажі: Я, замполіт і ротний старшина (Підс., Поеми, 1954, 3); В переліску, майже біля залізничної колії, роту очікував збіднілий у відступах ротний транспорт (Ле, Право.., 1957, 166); // у знач. ім. ро́тний, ного, ч., розм. Командир роти. Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Мирний, І, 1949, 225); — На ротному одежа затлілась, а він: «За мною, товариші!» (Гончар, II, 1959, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 889.